Страшна правда про визволення Києва в тому, що це був ще один геноцид українців. Що святкує сьогодні "Партія Регіонів"? - холоднокровне вбивство радянськими маршалами сотень тисяч неозброєних українських новобранців, більшість з яких була підлітками. Їх кидали з цеглою проти кулеметів, щоб вберегти "гвардію", і зайняти Київ до дня "свята революції".
Одразу після початку "визволення" території України, за ініціативою Ватутіна - якого прозвали "генерал-облава" - чоловіків практично усіх вікових груп мобілізували у військо - всього на території України було призвано близько 900 тисяч людей. Більшість з них загинула в першому бою, неозброєними, у цивільному одязі.
Фактично, це був геноцид. Хоча кулі були німецькими, але справжніми вбивцями були керівники Червоної армії. Вони виконували свою криваву задачу, створюючи перемогу для радянської імперії, але якими ідіотами, або циніками потрібно бути, щоб організовувати святкування ювілею цього геноциду тепер, в незалежній Україні?
Відповідальність за останнє несе не лише Партія Регіонів, але й усі, хто беруть у цьому участь.
Цитата:
«Вооруженных кирпичами детей бросали в атаку, чтобы заставить немцев израсходовать свой боезапас»— Как сложилась в дальнейшем судьба этих новобранцев?
— Приведу воспоминания писателя-фронтовика Анатолия Димарова, вкусившего все тяготы, выпавшие на долю солдата-»чернобушлатника»: «Никаких медкомиссий не было. На фронт забирали калек и больных. Я уже в 20 лет был инвалидом, слепой и глухой от контузии — все равно взяли.
И погнали нас на немецкие пулеметы, знаете, с чем? С половинками кирпичей! Мы не были обмундированы, вооружены. Нас гнали целый день по лютому морозу и пригнали в местечко, разрушенное до основания.
Выдали половинки кирпичей, показали громадный водоем, скованный льдом, и сказали ждать сигнала — ракеты. А когда она взлетит, дружно высыпать на лед и бежать на врага, который засел на противоположной стороне за крепким ограждением, и выбивать его оттуда… полукирпичинами! А он пусть думает, что это… гранаты.
Назад повернуть никто не мог, потому что нам показали хорошо оборудованные окопы, в которых через каждые три шага сидели смершевцы с нацеленными нам в спину пулеметами.

Свидомиты уже совсем крышей двинулись

...
Кстати, я продолжаю ждать от кое-кого отксеренной страницы из мемуаров Жукова. С "бабы нарожают".